Почуття та пристрасть

Почуття та пристрасть. Вони народжуються та вмирають. Вони вічні і плинні. Та коли ти приходиш, то навкруги все наче оживає. Дерева розпускаються, квіти тягнуться до сонця… Ти стоїш і дивишся вперед, оглядаєш все навкруги, примружуєш очі від променів сонця, які засліплюють. Вдихаєш чисте повітря на повні груди, проводиш в повітря рукою невидиме коло і перетинаєш його. На мить зупиняєшся і скакаєш у вирій почуттів та не спокою.

Для всього цього існує лише мить і безмежжя. Відлуння летить понад хмарами, піднімається чи то пак опускається нище аж на землю. Протяжні звуки задоволення доносяться і відлітаються в небуття. До чого тут спокій та совість. До чого тут спокій твоїх рук і мої бажання? До чого чекання і обман?! Твій чи мій немає межі та переконання. Але все це зупиняє нас на крок від бажання та насолоди. Зупинитися і забути чи продовжувати і страждати від цього і від задоволення. Я вірив до останнього, але межу не перейшов. І зупинився…