понеділок, 23 травня 2011 р.

Крок у пітьму

Кохання річ доволі не зрозуміла, часом заплутана, егоїстична, цинічна, паскудна. І це лише список… позитивів. Якось не вдячно кидати собаці кістку, яку вона з’їсть разом з твоєю рукою. Нахабність переходе всі кордони і тоді згадуєш прокляті дні, бажання, надії…

з

То ж що?! Чи ні, насправді, чому так? Чому вибух адреналінового екстазі можна отримати в умовах наближених до бойових. Це наче маразм який вирішив перемогти параною. Це щось не зрозуміле і заплутане. Та насправді ми отримуємо цю дозу ендорфіну в найбільш неочікуваних місцях. Недарма учені стверджують: за один поцілунок виділяється стільки ендорфінів, що за своєю наркотичною дією вони у кілька разів перевершують морфій. Саме так і є, і той потаємний морфій починає діяти по іншому. Коли стикаєшся з цим вперше, то просто не помічаєш. Другий раз починаєш задумуватися, а потім ти в системі. Ось і виходе замкнуте коли. Кому не подобаються симпатичні дівчата?! А ще більше, коли вони розумні, впевнені, а ще… беззахисні. Саме вони є джерелом того струменю енергії, що вилітає назовні зі швидкістю світла. Що пробиває мозок наскрізь і заставляє задуматися про світ прийдешнього, про відчуття ідейності і багатоликості. Ми вражені цим і це переслідує нас протягом усього життя. Історія повинна повторюватися, а люди прості глядачі, що не розуміють переваг і не знають про ідею творення і пізнання. Кохання – це мала іскра, це лише вогник, подих, існування, що починає втілювати в життя зовсім протилежні за своєї суттю істини!